Одного разу Будда проходив зі своїми учнями повз село, в якому жили противники буддистів. Мешканці села повискакували з будинків, оточили Будду та його учнів і почали ображати. Учнів це неабияк зачіпало. Але несподівані слова Будди збентежили і селян, і учнів. Він повернувся до учнів і сказав: — Ви розчарували мене. Ці люди роблять свою справу. Вони розгнівані. Їм здається, що я ворог їхньої релігії та моральних цінностей. Ці люди ображають мене, і це природно. Але чому ви сердитеся? Чому ви дозволили цим людям маніпулювати вами? Ви зараз залежите від них. Хіба ви не вільні? Мешканці села не очікували такої реакції. Вони були спантеличені й притихли. У тиші Будда звернувся й до них: — Ви все сказали? Якщо ви не все сказали, то у вас ще буде можливість висловити мені все, що ви думаєте, коли ми будемо повертатися. Люди з села були здивовані й запитали: — Але ж ми ображали тебе, чому ти не сердишся на нас? — Ви — вільні люди, і те, що ви робите, — ваше право. Я на це не реагую. Я теж вільна людина. Ніщо і ніхто не може впливати на мене й маніпулювати мною. Я господар своїх почуттів. Мої вчинки випливають з мого внутрішнього стану. А тепер я хотів би теж поставити вам запитання. Жителі сусіднього з вами села, коли ми проходили повз них, вітали нас, вони принесли з собою квіти, фрукти та солодощі. Я сказав їм: «Дякую, але ми вже поснідали. Заберіть ці фрукти з моїм благословенням собі. Ми не можемо нести їх із собою, ми не носимо з собою їжі». Тепер я запитаю вас: «Що вони мають зробити з тим, що я не прийняв і повернув їм?» Один чоловік з натовпу мовив: — Напевно, вони забрали це додому, а вдома роздали фрукти й солодощі своїм дітям, своїм сім’ям. Будда усміхнувся: — Що ж будете робити ви зі своїми образами і прокльонами? Я не приймаю їх. Я відкидаю ваші образи, тож ви забирайте свої образи у свої домівки і робіть з ними все, що хочете.
Підготувала Оксана ОСТРЯНКО.