Немає, мабуть, такої людини, яка б не хотіла прожити довге та щасливе життя, та ще й у міцному здоров’ї. Однак вдається це не всім. Десятки та сотні років люди намагаються розгадати секрет молодості, здоров’я та безсмертя, однак похвалитися столітнім ювілеєм може мало хто. Ведуться досі суперечки й щодо чинників, які впливають на старіння організму, проте чарівного еліксиру так ніхто й не винайшов. А втім фахівці запевняють, що кількість українців, які переступили 100-річний рубіж, залишається майже однаковою останні 10 років: 1200-1500 осіб. Одним із таких щасливців є найстаріший українець з Тернопільщини 111- річний Петро Лизан, який розповів про свої секрети довголіття…
Секрет перший: постійна праця На столі перед Петром Павловичем лежить усе його життя: ось знімки з дітьми, ось із онуками, а он там – із праправнуками. «А це фото нещодавно зробили», – показує світлину із колишнім головою держадміністрації Тернопільської області Михайлом Цимбалюком. Також перед нами лежать паспорт та військовий квиток, де чітко записано дату народження – 12 травня 1900 року. І самому дідусеві не віриться, що вже стільки років прожито! Більшість із них минуло у важкій роботі. Петро Павлович та його батько власноруч збудували будинок, у якому герой нашої розповіді проживав донедавна. Господарку мав чималу. «Було дві-три корови, пара коней, свині, кури, гуси, качки – все, як годиться. Це все треба було обійти, нагодувати. Уставати доводилося о 4-5 годині ранку. Косив гектари трави за один день», - розповідає довгожитель. Працював у колгоспі на різних роботах: і різноробочим на фермі, і фірманом, і трактористом. Навіть після смерті дружини продовжував тримати корову, домашню птицю. «Роботи не боявся ніколи, - каже внучка Марiя Кушнiр. – Коли ми забрали його до себе, а це було 17 років тому, то за ним привезли і його корову. Допомагав по господарству. І всьому давав лад». Петро Лизан не розуміє людей, які сьогодні нарікають на життя. «Кажуть люди, що зараз біда, але якщо порівняти з тим, що було колись, то це величезна різниця. І можна тримати велику господарку, та ніхто вже не хоче важко працювати», – мовить чоловік.
Секрет другий: тільки домашні продукти Усе життя пан Петро неперебірливий у їжі. Усе, що кухня готує, – безвідмовно їсть. «Знаю, що літні люди вередливі в їжі, однак із нашим дідусем – немає жодних проблем. Жодного разу він не сказав, що якоїсь страви не люблить. Усе, що даємо, – їсть”, – каже пані Марія. Дуже любить чоловік домашні продукти: від хліба й до м’яса, особливо молочні продукти та солодощі. Але все має бути натуральним.
Секрет третій: алкоголю та сигаретам – «ні!» Петро Павлович належить до тих людей, здоров’я яких набагато більше залежить від звичок і харчування, аніж від лікарського мистецтва. Усе життя пан Петро вів здоровий спосіб життя. Не дозволяв собі зловживати алкоголем, не було часу на куріння. Пригадує, колись у дитинстві з сусідським хлопчиком гнали пасти корову і хотіли спробувати смак тютюну. «Уже замотали тютюн у папір, але випадково побачив батько. Дісталося нам тоді добряче! Відтоді і до сьогодні навіть не брався до куріння», - розповідає найстаріший українець. За здоровий спосіб життя Петро Лизан отримав і міцне здоров’я. Донедавна навіть читав книги. До 94 років жодного разу не був у лікарні та не приймав жодних пігулок. Аж поки не зламав ноги. Проте навіть із переломом пролежав усю зиму вдома. Відтоді скаржиться тільки на відсутність сили в ногах. Але варто сказати, що ні з серцем, ні з тиском, ні з головним болем у нього проблем немає. «Уже, можна сказати, зиму перезимували. Діти приходили зі школи з кашлем та соплями, а дід жодного разу не кашлянув», - каже пані Марія.
Секрет четвертий: щира молитва «Я сам не знаю, звідки в мене стільки здоров’я, пережити дві війни, похоронити стільки рідних і близьких... На це, мабуть, Божа воля!» – розмірковує пан Петро. Під час воєн не раз бачив, як чоловіки, з якими йшов пліч-о-пліч, падали від смертоносних куль, а він приходив додому майже не ушкоджений. З Божою поміччю, як вважає чоловік, пішки повернувся додому аж із Китаю, куди його закинуло у важкі воєнні роки. «Чужі люди мені давали їсти, пускали переночувати на кілька годин, і я за місяць і тиждень дійшов додому. Не знаю, за що заслужив у Бога таке здоров’я», - каже пан Петро.
Секрет п’ятий: оптимізм та любов до людей Пережив дідусь і багатьох рідних. Поховав дружину, дочку, трьох зятів. Дочекався чоловік 10 онуків, 25 правнуків та 3 праправнуків. На Різдво та Великдень одного святкового столу та однієї кімнати для гостей замало, і збирається ще не вся родина. Усіх дітей, яким пан Петро став хрещеним батьком, уже й не злічити. Жодного разу не відмовлявся від такої почесної місії. Донедавна на нього залишали домашні двох своїх дітей та ще й сусіди приводили трьох. За солодощі та любов, які завжди дідусь дарував малечі, вони відповідали йому також любов’ю.
P.S. Донині дідусь приписаний за старою адресою – у Золочівському районі на Львівщині, проте вже понад 17 років проживає з дочкою у селі Кальне на Тернопіллі. Виглядає чоловік на років 80. Донині ніхто офіційно не дав підтвердження ні йому, ні його родині про те, що він найстаріший серед усіх українських чоловіків, хоча, якщо дасть Бог, то через 2 місяці йому виповниться вже 112 років. Нарешті дочекався весни, радіє, адже тепер не потрібно буде так обережно ходити по слизькому снігу, та й довше можна перебувати на свіжому повітрі. На долю ніколи не нарікає, хоча й життя видалося нелегке. Найбільшим скарбом є таки здоров’я, адже коли є, то є все: і наснага до роботи, і натхнення для подолання перешкод, і бажання до життя, вважає Петро Лизан.
Світлана Тлумацька, для «Здоров’я і довголіття».
