Нашу увагу спрямовано на те, що треба вживати вітаміни, мінерали, підтримувати організм антиоксидантами. А найголовнішого ми йому не даємо. А саме - того, що керує процесом відновлення та створення нових клітин. Мінерали, вітаміни, антиоксиданти - це «будівельний матеріал». А «будівельники», які керують процесом створення нових клітин, - це ферменти (ензими) та поліпептиди. Без них не можлива жодна дія: ні травлення, ні дихання, ні мислення, ні серцебиття, ні обмін речовин (нескінченний ланцюг хімічних реакцій). Саме ферменти активізують й оптимізують ці процеси. Вони зменшують запальні процеси, поліпшують імунну систему, беруть участь у синтезі ДНК і внутрішньоклітинному травленні. У нашому організмі від народження закладено певну кількість ферментів. Їх у нас понад 3 тисячі видів. Але з плином часу їх стає менше. Що таке ферменти, як їх поповнювати в організмі, як проводити ефективну профілактику вірусних та запальних захворювань за допомогою рослинних ферментів - розповідає лікар відновної медицини Людмила ЄРМОЛЕНКО.
Народження й смерть клітин - результат ферментативної реакції
Що ж собою являють ферменти? Це біологічно активні білки, які містяться в усіх живих клітинах. Вони відповідають за утворення нових молекул або за їх руйнування. У нашому організмі - трильйони клітин, що відпрацьовують себе, тобто вони вмирають, і на їх місці має з'явитися нова клітина. Отож, жодна нова клітина не може з'явитися без участі ферменту.
Але ферменти також відповідають і за руйнування клітин, що вже віджили, вичерпали свої можливості, вони, вже неактивні й навіть відмерлі, лежать у якихось діляночках нашого тіла. За руйнування цих клітин і виведення токсинів з організму знову-таки відповідають ферменти.
Якщо ви відчуваєте в певній ділянці тіла якийсь хронічний біль, що періодично повторюється, - знайте, що там у вас утворився цвинтар відмерлих неактивних, хворих, старих клітин. І якби у вас все було гаразд із ферментною системою, то цих клітин не було б, і не було б цієї болісної ділянки. Завдання цих натуральних біокаталізаторів, що виробляються в клітинах усіх живих організмів, - перетворити їжу на енергію та зробити так, щоб ця енергія використовувалася для потреб організму.
Ми можемо ковтати вітаміни пачками, їсти найсмачнішу їжу, але без ферментів ніякої користі нам не буде, бо без них наш харчовий ланцюжок не працює. Усе це не засвоїться й виведеться із сечею. Нас постійно атакуватимуть отруйні речовини, що утворюються як у зовнішньому середовищі, так і всередині організму.
Іншими словами, керування життям - це ферментативна реакція. Ми складаємося з клітин, і всі 24 години на добу в кожній із них вирує життя завдяки ферментам. У клітині відбувається 2000 реакцій за секунду, й для кожної реакції потрібен свій пептид, свій фермент, що регулює цей процес.
Звідки беруться ензими
У перекладі з латини «ферменти» (їх ще називають ензимами) означає «бродіння» (закваска). Ферменти, що «працюють» усередині організму, діляться на 3 види. Перші виробляються в самому організмі людини (їх до 3000) - це травні ферменти (шлунка, печінки, підшлункової залози), й від обміну речовин - із кожної клітинки організму. Другі є ферментами тваринного походження (це найчастіше медикаментозні препарати хімічного виробництва для замісної ферментної терапії). І треті - ферменти (ензими) рослинного походження (харчові ферменти).
Головні учасники цього процесу життєдіяльності - травні ферменти, що виробляються залозами травного тракту людини. У ньому травлення відбувається в 4 етапи. І на кожному етапі виробляється своя порція ферменту.
Перший етап травлення починається в ротовій порожнині, де їжа подрібнюється зубами, перемішується язиком і піддається обробці альфа-амілазою - ферментом слинних залоз. Якщо 2-3 хвилини ви пожуєте шматочок чорного хліба, то відчуєте, що він стає солодким. Це означає, що фермент амілаза розщепив крохмаль до глюкози.
На другому етапі, в шлунку, до травного процесу долучаються шлункові ферменти (пепсин, желатиназа, яка розщеплює колаген та желатин, що містяться в м'ясі). У шлунку перетравлюються білки, деякі жири, наприклад, жир молока. У товщі харчової грудочки також продовжують діяти ферменти слини. У порожнині рота в нас лужне середовище, а в шлунку - різко кисле. Тому, коли харчова грудочка потрапляє до шлунка, то вуглеводам тут робити нема чого, й грудочка досить швидко полишає його й переходить до дванадцятипалої кишки, де відбувається подальше перетравлення вуглеводів, і не тільки.
Тут починається третій етап травлення. Дванадцятипала кишка є першим відділом тонкого кишківника, де відбувається головний процес травлення. Тут організм виробляє цілий комплекс різних ферментів, кожен із яких відповідає за свою сферу діяльності. Головним виробником ферментів на цьому етапі є підшлункова залоза.
За добу їй під силу зробити до 2 л панкреатичного соку, здатного розщеплювати всі поживні речовини. До його складу входить кілька груп ферментів. Це протеази (трипсин та хімотрипсин) - розщеплюють білки, що містяться в їжі, до амінокислот; карбоксипептидаза та еластази - розщеплюють еластин; нуклеази - розщеплюють нуклеїнові кислоти та ДНК. Амілаза - впливає на глікоген, крохмаль та інші вуглеводи, розщеплюючи їх до ди- та моносахаридів. Ліпаза - дуже важливий фермент, який розщеплює жири до жирних кислот і моногліцеридів.
У тонкому кишківнику їжа зазнає впливу приблизно 20 ферментів, що містяться в кишковому соку. Потім усі поживні речовини, все те корисне, що має далі діяти на організм, всмоктуючись через стінки тонкого кишківника, надходить у печінку. А вже вона, як дбайлива господиня, визначає й відправляє в кров усе, що потрібно нашим клітинам. Адже кожній клітинці - ниркам, самій печінці, клітинам ока, вуха, сечового міхура тощо - потрібно щось своє. На таку роботу й запрограмовано печінку.
«Мертва» їжа - причина метаболічного синдрому
Головними «винуватцями» того, що сучасна людина перебуває в жорсткому дефіциті ферментів, як припускають учені, є наші пращури, які в глибоку давнину, за тисячоліття до нашої з вами появи, почали термічно обробляти їжу. І тепер весь наш травний тракт змінено відповідно саме під функцію перетравлювання термічно обробленої їжі. У юні роки людина не завжди звертає увагу на такі симптоми, як важкість у верхньому відділі живота, яка не минає досить тривалий час. Важкість може супроводжуватися почуттям переповненості шлунка, відрижкою, печією, здуттям у верхній та нижній частині живота.
Такі відчуття вказують на мляве травлення. Але людина може сприймати це як «нормальне» тло травлення. Теж мені велика річ - просто з'їв трішки зайвого й треба трохи полежати. Та насправді таке травлення не є нормою. Ці симптоми свідчать про те, що в організмі починає вимальовуватися ферментна недостатність.
Таке мляве травлення через брак належної й потрібної кількості ферментів досить часто переходить у метаболічний синдром. У віці 45-50 років рідко в кого він не проявляється. Передусім, метаболічний синдром характеризується збільшенням обводу талії (внаслідок надмірного жиру в черевній порожнині), гіпертонією, аномальними концентраціями глюкози в плазмі крові натще або аномальною інсулінорезистентністю (інсуліну виробляється достатньо, а клітини до нього нечутливі), порушенням ліпідного обміну. У такої людини, як правило, проявляються хвороби серця, поганий холестерин, підвищений артеріальний тиск, діабет 2-го типу, синдром полікістозу яєчників, рак, ожиріння печінки.
До того ж, багато людей п'ють дуже мало чистої води, харчування в них неправильне, несистемне, незбалансоване.
Але головна причина метаболічного синдрому - це катастрофічно недостатнє вживання в їжу сирих рослинних продуктів харчування (овочів, фруктів), які своїми рослинними ферментами значно збагатили б ферментну систему людини, й завдяки цьому травлення було б значно активнішим.
Нестача ферментів породжує хвороби
Уже сам факт наявності хвороби свідчить про те, що в організмі є дуже жорстка нестача ферментів. Наявність хронічних вогнищ хвороби вказує на мізерне надходження в клітину поживних речовин, а причина — в ферментній недостатності. Якби клітина отримувала все для свого функціонування, хронічних вогнищ не було б. Неповноцінні та хворі клітини легко замінювалися б здоровими, й організм оздоровлювався б оперативно, без «зависання» в тривалих хронічних станах хвороби.
Якщо ви проаналізуєте своє життя, то пригадаєте, що в різні періоди хворіли на якісь запалення. У 40-річної людини за плечима, як правило, не одне перенесене запалення й не один курс антибіотикотерапії, а також усіляких вакцинацій. І ось це відіграє одну з ключових ролей у розвитку того ж метаболічного синдрому, у відсутності належної кількості ферментів і нормального травлення. Найпоширеніші запальні захворювання - ангіни, й не одна, які згодом перейшли в хронічний стан тонзиліту. У когось були гайморити, в когось - пієлонефрити, аднексити, простатити, цистити, артрити та інші «...ити» (закінчення вказує на запалення в різних органах). Усі ці стани зазвичай лікуються антибіотиками.
Проте антибіотики ніколи не завершують запального процесу. Запалення відбувається трьома стадіями. Початок запального процесу, коли клітини ушкоджуються інфекційним агентом (відбувається їх зіткнення з клітинами організму). Далі - запалення в розпалі, коли до місця запалення організм підтягує за допомогою кровообігу всі клітини, що беруть участь у протидії патогену. У цей момент відбувається збільшення в об’ємі самого місця запалення, почервоніння, з'являються біль, підвищена температурна реакція, порушується функція ушкодженого органа. Звісно, на цій стадії в низці випадків без антибіотиків не обійтися. Вони потрібні для того, щоб збити гостроту цих процесів і згубно впливати на патоген (мікроб, бактерію), що спричинив це запалення.
Третя стадія - це відновлення ушкоджених органів і тканин, відновлення коменсальної (дружньої) мікрофлори в організмі людини. Але в силу того, що антибіотики в 3-й фазі не працюють, а навпаки, заважають, запалення переходить у стан жевріння, стає прихованим запаленням. При цьому відчуваються невмотивована втома, стомлюваність, метеозалежність, якийсь незрозумілий головний біль, дехто відзначає тривалий субфебрилітет, коли субфебрильна температура - 37,1 (3) - триває місяцями, а то й роками, й при цьому жодні обстеження нічого не виявляють. Лікарі запевняють: це у вас термоневроз, або так проявляється вегетосудинна дистонія. А насправді - у вас не вистачає ферментів.
Я так докладно про це говорю тому, що ці жевріючі запалення, які шлейфом тягнуться за вами все життя, починаючи з юності, є основою того, яким стане наше здоров'я в майбутньому, чи будемо ми мати метаболічний синдром і багато інших порушень із літами.
Після самого запалення, впливу патогенів і після антибіотиків орган мусить відновитися. Завершити запалення організм має тільки власними силами, але йому треба допомогти. Якби до організму надходило більше рослинних ферментів, якби своїх ферментів вироблялося більше, в належній кількості, то ці стани набагато легше зцілювалися б, а не переходили в подальшу хроніку, в метаболічний синдром.
Дисбактеріоз пригнічує ферментативну систему
Рослинні ферменти, що надходять до нашого організму з живою їжею - сирими овочами, фруктами, - активізують роботу й своїх власних ферментів, що допомагає організмові людини швидше вийти з кишкового дисбактеріозу й відновити коменсальну мікрофлору в кишківнику. Це допомагає врешті-решт вийти й із жевріючого запалення.
Особливо багаті на ферменти паростки насіння та зерен, пагони рослин; хрін, часник, усі види капусти - броколі, білоголова, брюссельська, цвітна; авокадо, ківі, папая, ананаси, банани, манго; більшість зелених овочів містять хлорофіл - натуральну форму ферменту. Із цих продуктів готують салати й зелені соки. Усе це треба вживати.
Ще краще - сироїдіння. Однак далеко не кожній людині можна порекомендувати перехід на цю систему харчування, за якої цілком неприпустима теплова обробка їжі. Річ у тім, що сироїдіння сприятиме розвитку дисбактеріозу, який і без того спостерігається в дуже багатьох людей, особливо після запалень та антибіотикотерапії.
А якщо дисбактеріоз триватиме в організмі - це безпосередній ґрунт для збереження запальних ділянок у різних органах. Якщо дисбактеріоз посилюється в кишківнику - більше болітиме те коліно, яке турбує вас часто. Щойно чоловік переїсть рослинної їжі - в нього почнеться здуття живота, відразу ж буде турбувати простата, якщо там є хронічний процес. Те саме стосується яєчника в жінок, горла, носа, вуха, яке часто запалюється й болить. Це все є наслідком того, що в нас негаразди в травному тракті, що в нас не вистачає ферментів для травлення, бракує коменсальної мікрофлори, яка придушила б патогенну мікрофлору. Бо процеси, що відбуваються в нас у кишківнику, даються взнаки у всьому організмі.
Але навіть тим людям, які можуть вживати сирі овочі й фрукти та не відчувають дискомфорту ні в самому кишківнику, ні в більш віддалених органах, для того, щоб набрати з їжі потрібну кількість ферментів, треба з'їсти неймовірно велику кількість сирої рослинної їжі. Цих ферментів все одно не вистачає, якщо ми з'їдаємо салат із капусти або їмо яблука. Адже ми не можемо з'їсти відро яблук чи два відра салату, щоб набрати потрібну кількість ферментів. Це просто неможливо. Крім того, ферменти в продуктах руйнуються під час термічної обробки, щойно температура впливу підвищується до 40-50 градусів.
Їжа для патогенних організмів
Чому ж саме на рослинну їжу в людини виникають симптоми дисбактеріозу? Появу симптомів дисбактеріозу можна пояснити особливістю будови оболонки рослинної клітини. На відміну від будови клітинної оболонки тваринного походження, рослинна має додатковий поверхневий шар у вигляді целюлози (харчові волокна). Це груба оболонка, розміщена по краю кожної клітини. І клітина ніби «запакована в целофанчик». Організмові важко «розпакувати» цей «целофанчик» у дванадцятипалій кишці - не вистачає ферментів.
І все те найсмачніше та найкорисніше (вітаміни, мінерали, антиоксиданти), що з кров'ю мало надійти до печінки, а потім - до кожної клітинки, опускається в «нижні поверхи» кишківника, й там його зустрічають патогенні мікроорганізми, які дуже задоволені й щасливі від того, що все це «добро» потрапило їм «на стіл». Вони дуже швидко «розпаковують» цю клітинку й починають дуже смачно живитися яблучком, капустяним салатом...
А людина, з'ївши яблуко, приблизно за годину відчуває здуття. Проте, якщо скарг і нема, але є купа запальних захворювань, людина може й не відчути ніякого здуття, а просто ці мікроорганізми, наївшись смакоти, швидко йдуть саме в те місце, де доріжка в них уже уторована - в запалений суглоб, у запалений яєчник тощо. Ось коліно раптом і розболілося...
Живі молекули ензимів замінюють хворі клітини здоровими
Для поповнення належної кількості ферментів дуже корисно вживати ферментовані продукти (про них йтиметься нижче). Але як бути тим, кому не підходять ні сирі фрукти та овочі, ні ферментовані? Наука не залишила цих людей обділеними. Сьогодні існує новий підхід, нова ферментативна терапія. Так, у Харківському центрі ембріології та цитогенетики створено технологію збереження живих молекул ензимів, за якої ферменти, мінерали, вітаміни, антиоксиданти збережено в активному стані. Це дуже цінно, бо тут дотримуються всі засади й правила збереження саме живого продукту. Завдяки своєму унікальному складу вони допомагають організмові оздоровитися за багатьох хронічних захворювань.
Запальні процеси, що тривають роками, якраз завершують ензими. Вони скеровуються в ту ділянку запалення, яка тягнулася за вами шлейфом роками. І там наводять лад. Коли в організмі починаються природні відновні реакції, то попервах людина це відчуває як загострення: за гаймориту виходить гній, гостріше дошкуляє біль у суглобах і т.ін. Але це швидко минає, з'являється активність, людина почувається дедалі здоровішою та сильнішою. Ті хвороби, що її турбували до недавнього часу, починають потроху вщухати, й поступово людина виходить із цього нездорового стану.
Причому оздоровитися дуже потужно цими продуктами можна в будь-якому віці, хай скільки років вам зараз є. Ці ензими, як дрова: ми підкидаємо їх, і в цьому запальному полум'ї всі ті хвороби, що тягнулися шлейфом, просто починають згоряти. За допомогою цих ферментів нарешті можна перервати ланцюжок хронічних та жевріючих запалень, що й призвели до цих станів.
Існує достатньо спостережень із терапії живими ензимами: за серцево-судинних захворювань, гінекологічних процесів, кістково-суглобових захворювань, хвороб травного тракту, алергічних хвороб, онкологічних процесів і за багатьох інших патологічних станів. Коли в місце хронічного жевріючого запалення скеровуються ензими та поліпептиди, то організм нарешті, віднаходить ресурс для того, щоб замінити старі й хворі клітини молодими й здоровими.
Ферментація продуктів
Отримати ферменти з продуктів харчування можна, ферментуючи їх. По суті - це процес бродіння, в результаті якого мікроорганізми або їхні ферменти розщеплюють органічні речовини в умовах нестачі кисню. Тобто ферментовані продукти можна охарактеризувати як такі, що зазнали бродіння. Вони легше засвоюються організмом, а часто навіть корисніші за свіжі, бо в процесі ферментації збагачуються новими поживними речовинами, пробіотиками та ферментами.
Ферментувати можна практично всі продукти. Але позаяк у різних продуктів цей процес відбувається по-різному, то й зветься по-різному (квасіння, соління, мочіння). Наприклад, квасіння овочів пов'язане з активністю молочнокислих мікроорганізмів, а ферментація м'яса чи риби - з активністю власних ферментів. Вдаючись до ферментації, слід брати до уваги деякі правила.
Існують практично виведені значення, оптимальні для більшості продуктів: це 5% сольовий розсіл (50 мг солі на 1000 мл води). Сам процес ферментації має відбуватися за відсутності кисню. Для цього овочі слід ретельно подрібнити, ущільнити й утоптати, поверхня овочів має бути закрита рідиною (соком чи розсолом).
Процес ферментації відбувається також за допомогою молочної кислоти, яка утворюється завдяки розщепленню цукрів в овочах. Що більше в них цукру, то краще й швидше йде процес. У молодій капусті цукру менше, ніж у пізньостиглих сортах, тому для квасіння треба брати пізню. А з огірками - навпаки: молоді містять більше цукру, тому для ферментації беруть саме їх. Процес квасіння руйнує поверхневу оболонку клітини - целюлозу. Тому квашені овочі набагато легше перетравлюються, і їхні вітаміни, мінерали, ферменти добре засвоюються.
Солоні огірки: на 2-літрову банку знадобиться 1 кг свіжих огірків, 1 л води, 50 мг солі, 4 зубчики часнику, кріп - за смаком, 2 листки капусти. Спочатку готують розсіл: закип'ятити воду, додати сіль, добре перемішати й дати розсолу цілком охолонути. Огірки промити й замочити на 2-3 години в холодній воді. Часник та кріп викласти на дно банки, потім покласти до неї огірки (вони можуть бути цілі або порізані брусками чи кільцями) так, щоб зверху залишалося 2-3 см простору, й залити сольовим розсолом.
Зверху укласти капустяні листки, щоб вони повністю покрили огірки. Банку щільно закрити й пильнувати, щоб розсіл повністю покривав огірки. Банка має стояти в добре провітрюваному приміщенні за кімнатної температури 2-4 дні. Коли колір огірків зміниться й у сольовому розчині почнуть активно утворюватися бульбашки - огірки готові до споживання. Зберігати їх треба в холодильнику.
Квашені буряки: на банку (1 л) знадобляться: 500 г (4-5 штук середнього розміру) буряків, 1 ч. л. насіння кумину, 1 ч. л. грубої солі, 2 склянки остиглої перевареної води. Нарізати обчищені буряки тонкими кружальцями (завтовшки 5 мм), на дно чистої банки висипати насіння кумину, а на нього - скибочки буряків. Приготування розсолу: покласти у воду сіль і добре перемішати, щоб вона розчинилася, залити розсіл у банку з буряками - він має повністю покрити буряки. Зверху покласти гніт і накрити чистим рушником. Залишити буряки ферментуватися в добре провітрюваному приміщенні за кімнатної температури (18-25°С) на 7-14 днів. Коли буде досягнуто бажаного смаку, гніт забрати, а банку закрити. Зберігати буряки треба в холодильнику не більше 3 місяців.
Можна готувати ферментовані овочі й без солі. Рецепт, наведений нижче, наочно показує, що сіль можуть успішно замінити спеції та трави.
Квашена капуста без солі. Ферментувати можна й без солі, використовуючи замість неї спеції та трави (базилік, шавлію, розмарин, чебрець і орегано). Така капуста підійде людям, яким не рекомендується споживання солі (гіпертонікам, діабетикам тощо). Готують її у власному соку або в соку селери, який багатий на натрій. Знадобляться 1 головка капусти, 2 морквини, спеції (насіння кропу, перець горошком, орегано, кмин) - за смаком, 3 см кореня імбиру.
Із половини капустини зробити сік, а другу половину нашаткувати, моркву натерти на тертці, імбир нарізати невеликими шматочками й змішати з кропом, орегано (інша назва українською – материнка звичайна), кмином та перцем. Усе це скласти в банку, щільно утрамбувати, залити соком так, щоб він цілком покрив капусту (якщо соку замало, можна долити води). Зверху покласти великі капустяні листки, а на них - гніт (він має бути зі скла чи кераміки, щоб матеріал не вступав у реакцію з продуктами). Прикрити все чистим рушником і залишити в темному теплому місці на 3 дні. Один раз на день коловими рухами треба робити в капусті отвори за допомогою дерев'яної лопатки чи ложки, щоб випустити вуглекислий газ. Коли капуста буде готова, слід частину розсолу злити, додати ще спеції й зберігати в холодильнику не більше 2 тижнів.
Але я б не радила зловживати всіма цими продуктами - цілком досить буде 3-4 ст. л. на кожну трапезу.
Сік квашеної капусти так само корисний, як і сама капуста. Його можна використовувати як заправку для салатів, а ще додавати в рагу, в страви з макаронами, в різотто та під час приготування будь-яких страв із крупами.
Мочені яблука. Знадобляться: 3-4 яблука, паличка кориці, 2 ст. л. солі, 4 склянки фільтрованої води.
Яблука ретельно помити, обчистити й нарізати тонкими скибочками. У невелику каструльку залити воду, змішати в ній сіль і корицю, довести до кипіння, потім остудити. Яблука щільно вкласти в літрову банку й залити розчином солі та кориці. Накрити марлею чи паперовим рушником, залишити на 5 днів (пильнувати, щоб не потрапляло пряме сонячне проміння). Коли яблука будуть готові, закрити банку металевою кришкою й поставити в холодильник.
Морква квашена: 4 кг моркви; 1 кг міцних кислих яблук; пучок суцвіть кропу; 2-3 листки хрону; 5-6 листків вишні; 3 горошини чорного перцю; 5 л води; 200 г солі грубого помелу.
Для квасіння моркви придатні всі її столові сорти. При цьому морква обов'язково має бути соковитою, свіжою й у жодному разі не в'ялою. Моркву помити й обчистити. Яблука помити, обчистити, усунути серцевину й розрізати на 4 частини. На дно тари покласти листя хрону, вишні, чорний перець горошком. Із води й солі приготувати розсіл. Щільно укласти в підготовлену тару моркву та яблука, залити розсолом, накрити кришкою й поставити під гніт у холодне місце.
Квашена морква може добре зберігатися в холодному приміщенні до нового врожаю.
Квашений часник: 2 кг молодого часнику разом зі стрілками; 2 л води; 100 г солі грубого помелу.
Головки часнику розібрати на зубчики, обчистити від лушпиння, помити й витримати 3-4 години у воді, потім промити. Стрілки нарізати шматочками по 10 см. Приготувати й прокип'ятити розсіл. Стрілки й часник щільно укласти в підготовлену тару й залити охолодженим розсолом. Зверху накрити чистою бавовняною нефарбованою полотниною, на неї покласти дерев'яний кружок із гнітом.
Часник тримати в теплому приміщенні 9-10 днів, потім винести на холод.
Бобові культури квашені: 3 кг свіжих чи сушених бобів (гороху, квасолі чи сочевиці); 1 склянка цукру; 1 ст. л. солі грубого помелу; 1 ч. л. сметани.
Покласти в банку бобові, цукор, сіль і сметану, залити холодною водою. Витримати в теплі не менше двох тижнів. Потім винести на холод. Кислу рідину можна пити, а бобові подавати на стіл у вигляді гарніру або готувати з них фарш для котлет.
Ферментовані продукти зміцнюють імунітет, поліпшують стан кишківника, нормалізують травлення й кишкову мікрофлору, пригнічують хвороботворні бактерії, віруси та грибки, сприяють виведенню токсинів з організму. У період респіраторних епідемій для підтримання імунітету дуже корисно вживати різні ферментовані продукти 2-3 рази на день. Однак людям із підвищеною кислотністю або виразковою хворобою краще утриматися від ферментованих продуктів, бо вони провокують вироблення шлункового соку.
