або ЧОМУ СТЕВІЮ ТРЕБА ПОСАДИТИ В СЕБЕ ВДОМА
Стевія, або медяна трава, — натуральний низькокалорійний замінник цукру з широким спектром лікувально-профілактичних властивостей.
У ході спільних українсько-російсько-казахських наукових досліджень учені дійшли висновку: компоненти стевії діють на оздоровчий процес комплексно, вибірково й послідовно, на клітинному та генному рівнях. Вони незамінні за високих стресових навантажень, нездужань, підвищеного розумового навантаження й стомлюваності, для вагітних і матерів-годувальниць, для нормального розвитку центральної нервової системи й росту людини, а також за багатьох захворювань. Уживання стевіозиду знижує потяг до нікотину й алкоголю. Країна-лідер із довгожительства Японія використовує 90% світового врожаю стевії. В Японії після ядерної катастрофи 1945 року стевію занесено в програму порятунку нації, її заборонено вивозити з країни. У стевії міститься багато антиоксидантів — кверцетин, рутин; мінеральних речовин — кальцій, фосфор, калій, цинк, хром, магній, селен, мідь, а також вітаміни — групи В, А, С, Е. Ці речовини роблять «медяну рослину» ефективним лікувально-профілактичним засобом. Але головна особливість стевії, що перетворює її на унікальні ліки, — наявність у ній стевіозидів.
ПРОФІЛАКТИЧНО-ОЗДОРОВЧІ ВЛАСТИВОСТІ СТЕВІЇ
Гіпотензивна: виявлено здатність стевіозидів знижувати системний артеріальний тиск. Діуретична: стевіозиди стимулюють виведення зайвої рідини з організму разом із сечею. Кардіотонічна: тривале використання стевіозидів стимулює роботу серцевого м’яза, зміцнює судини та чистить їх від холестеринових бляшок, відновлюючи еластичність. Протимікробна та протигрибкова: живильне середовище із вмістом стевії сповільнює ріст стрептококів, грибків і багатьох інших шкідливих для людського організму бактерій. Тому стевія сприяє швидкому загоєнню ран. Якщо неглибоку рану змастити концентратом стевії, вона гоїться без рубців. Розчин стевії застосовують також для лікування опіків, трофічних виразок. Противірусна й протизапальна: дубильні речовини в складі стевії перетворюють білки слизових оболонок і шкіри на нерозчинні, міцні сполуки, і бактерії та віруси вже не можуть існувати на них. Протикарієсна та протипародонтозна: стевіозиди лікують хвороби порожнини рота — пародонтоз, гінгівіт, зміцнюють ясна та захищають зуби від розвитку на них карієсу. Імунозміцнювальна: вітаміни й мінерали, що входять до складу листя стевії, потрібні для нормального функціонування імунної системи. Дезінтоксикаційна: речовини, що містяться в стевії, мають антиоксидантні властивості. М’яка діуретична дія рослини сприяє виведенню продуктів обміну, шлаків і солей важких металів з організму. Загальнотонізувальна: завдяки синергізму й потенціюванню компонентів, які містяться в листі стевії, її застосування усуває втому, підвищує силові й динамічні характеристики м’язів. Протидіабетична: за регулярного вживання стевії в їжу в крові хворого на цукровий діабет значно знижується кількість глюкози в крові. Крім того, стевія, живлячи підшлункову залозу, відновлює функцію навіть ушкодженого органа. Онкопротекторна: запобігає утворенню й сповільнює ріст ракових клітин. Геронтологічна: уповільнює процеси старіння. Нормалізація обміну речовин: без-калорійна, але з високим вмістом біологічно активних речовин, що нормалізують вуглеводний обмін в організмі, стевія — незамінний харчовий продукт для людей з надмірною масою тіла (відбувається поступове й безпечне схуднення). Нормалізація процесів травлення: стевія справляє доброчинний вплив на функцію підшлункової залози й печінки. Якщо вживати екстракт стевії одночасно із протизапальними препаратами — нестероїдами, то слизова оболонка шлунка не страждає від дії цих препаратів.
ВИКОРИСТАННЯ СТЕВІЇ
Свіже листя: листки зривають протягом усього росту рослини, але найсолодшими вони стають під час цвітіння. Їх додають у напої, чаї або використовують для прикрашання десертів. Додавання стевії під час консервування огірків і помідорів поліпшує їхній смак і подовжує термін зберігання такої консервації. Сушене листя: листки відокремлюють від гілок і сушать звичайним способом. Якщо їх подрібнити, то вийде зелений порошок, що приблизно в 10 разів солодший від цукру. 1,5—2 ст. л. порошку можуть замінити 1 склянку цукру. Сухе листя використовують під час варіння варення, компотів і приготування солінь. Екстракт: екстракт у 200—300 разів солодший від цукру, 0,25 ч. л. екстракту може замінити 1 склянку цукру. Для приготування екстракту сухе листя або зелений порошок стевії (20 г) залити чистим харчовим спиртом (можна використовувати горілку або бренді — 1 склянка) і залишити на добу. Рідину відфільтрувати. Вміст алкоголю можна знизити. Для цього екстракт повільно нагрівають на слабкому вогні (не кип’ятити). Подібним чином можна зробити й водний екстракт стевії, але при цьому солодкі глікозиди не так повно екстрагуються, як спиртом. Рідкий екстракт, як водний, так і спиртовий, можна випарити й зробити сироп. Залежно від концентрації його додають замість цукру до багатьох страв. Чай. Одну столову ложку сухого листя стевії залити склянкою окропу, накрити кришкою та настояти півгодини. Цей чай лікує ожиріння й діабет 1-го, 2 типів, гіпертонію. Якщо таким чаєм змащувати пігментні плями на обличчі — вони помітно посвітлішають, а шкіра набуде еластичності, пружності. Остиглий чай можна втирати в шкіру голови для росту й блиску волосся, від лупи. Настій. У термос засипати 20 г сухого порошку стевії, залити склянкою окропу й залишити на добу. Злити настій у банку, а сировину залити ще половиною склянки окропу на 8 годин. Процідити, настої з’єднати. Сироп. Настій стевії (приготовлений за попереднім рецептом) упарюють на слабкому вогні до стану сиропу, поки крапля, нанесена на суху тарілку, не триматиме округлу форму. Сироп солодший від цукру в 100 разів, на склянку чаю капати 4—5 крапель сиропу. Особливо смачний трав’яний чай із додаванням сиропу зі стевії. Сироп може зберігатися вдома кілька років. Для краси й молодості. Водний екстракт стевії — надзвичайно корисний засіб для регулярного догляду за шкірою. Потрібно залити листя рослини окропом у співвідношенні 1:5, а потім випарювати на дуже слабкому вогні протягом 15 хв. Після цього профільтрувати й продовжувати випарювати доти, доки об’єм рідини не зменшиться в 5 разів. Щоденна маска із цим екстрактом робить шкіру м’якою і пружною, розгладжуються зморшки та зникають шкірні запалення. Нанесіть ранком водний екстракт стевії на обличчя, дайте підсохнути, а потім змийте. Увечері можна намочити серветку чаєм з порошку листя стевії, накласти її на обличчя й потримати 20—30 хв. Стевія поліпшує внутрішньоклітинний обмін в епідермісі, позитивно впливає на кровоносну й лімфатичну системи, оптимізуючи рН тканин і крові. Це запобігає утворенню зморщок й омолоджує.
ЯК ПРАВИЛЬНО ВИРОЩУВАТИ СТЕВІЮ
Стевія, або медова трава, — багаторічна рослина, яка зростає у вологому і теплому кліматі Латинської Америки.Кліматичні умови нашої країни захолодні для цієї рослини: вона може витримати лише невеликі заморозки, тому для її вирощування в домашніх умовах потрібно вибрати найліпший для вас спосіб. Це може бути і кімнатна рослина на підвіконні, чи в теплиці, чи вирощена у відкритому ґрунті розсадним способом.Оптимальні умови для стевії — сонячне місце, без протягів, з температурою повітря 22—28 градусів. Що більше тепла і сонця, то солодшою буде рослина.Для росту стевії потрібен відповідний світловий режим. В умовах довгого дня вона росте невисокою, листя, навпаки, стає значно більшим, ніж у природних умовах, і рослина дуже рідко цвіте. Тож влітку їй потрібно забезпечити затемнення, а взимку і восени — штучне освітлення.Оскільки коренева система у стевії невелика, але розгалужена, то найбільше підходить для неї неглибока, але широка посудина. Хоча стевія і любить вологу, але не переборщіть з поливом, аби не підгнив корінь.Для вирощування стевії в домашніх умовах потрібна ґрунтова суміш з нейтральною реакцією, багата на органічні та мінеральні речовини, з великою кількістю піску, щоб добре проходило повітря й утримувалася волога. Наявність у ґрунтових сумішах торфу та вапняку шкодить рослині. У глинисті ґрунти можна додати пісок, перегній, дерен. Хоч де б ви брали землю для рослини, прожарте її в духовці, аби убезпечитися від шкідників.Для вирощування тепличним чи відкритим способом спочатку готують розсаду, а згодом двомісячні рослинки висаджують у ґрунт.Посів насіння на розсаду роблять у кінці березня—на початку квітня. Якщо вирощувати на півдні або з доосвітленням — то можна й раніше. Ґрунтовою сумішшю шаром завтовшки 10—12 см щільно наповнюють ємність. Намочене в теплій воді протягом 30 хв і підсушене насіння висаджують (розкладають) у зволожений ґрунт. На 1 см вміщується 4 насінини, глибше як на 0,5 см їх садити не можна. Обережно скроплюють водою, накривають склом і ставлять у тепле місце. Коли основна маса насіння зійде, скло прибирають і розсаду переносять у найсвітліше і тепле місце в оселі. Кілька разів на день можна скроплювати водою. Після появи двох і більше справжніх листків рослинки разом із грудочкою землі висаджують у розсадний ящик чи інший посуд, заглиблюючи по перші листочки. Розсаду регулярно поливають. Розсадний період триває 8—10 тижнів.Розмножувати стевію найліпше вегетативним методом — живцями. Зелений живець — це частина молодого пагона з бруньками і листочками. Заготовляють їх із розвинутих здорових рослин. Оптимальний час нарізування живців — із середини травня до початку червня. Пагони зрізають так, аби на маточній рослині лишився пеньок з двома-чотирма листками. Живець втикаємо в ґрунт горщика чи розсадного ящика на глибину 4—6 см і рясно поливаємо. Для підтримання вологості ґрунт періодично 5—8 разів на добу поливають із розпорскувача. Ящик чи горщик можна обладнати як парник, аби забезпечити високу ефективність приживання живців.Можна укорінювати пагони стевії в 1% водному розчині цукру (1 ч. л. ложка на 1 л води). Ємність бажано закрити темною тканиною від потрапляння світла. Накривають банкою, більшою за розміром, чи пластиковою пляшкою. Воду міняють через 3 дні. За кімнатної температури корінці з’являються за тиждень, а через два тижні, коли вони досягнуть 5—8 см, їх можна висадити в теплицю, на грядку чи в горщики. Протягом тижня висаджені рослини тримають під поліетиленовою плівкою.
Любов ДУДЧЕНКО, кандидат біологічних наук.
