АПЕНДИКС ЗАХИЩАЄ КИШЕЧНИК ВІД ІНФЕКЦІЙ

Цей маленький орган нашого великого організму тривалий час вважали зайвим. А ще вважали, що він збирає лушпиння від насіння та рибні кісточки, тож  його неодмінно треба видалити в разі появи в ньому болю. І тільки нещодавні відкриття вчених із Мельбурна визначили справжню роль апендикса: він має вирішальне значення для здорового травлення та відіграє важливу роль для тривалості життя.

У минулому столітті в Америці про всяк випадок було заведено видаляти апендикс кожному новонародженому, щоб у майбутньому уникнути проблем. Але виявилося, що у вчорашніх немовлят, яким зробили апендектомію, з часом розвивалися серйозні порушення травлення, і вони помітно відставали в розвитку, й особливо це позначалося на імунній системі.

 

Може, в цьому органі виробляються речовини, конче потрібні для нормальної роботи кишечнику? Це питання роками вивчали вчені. Перевіряли всіляких призвідців запалення цього рудиментарного органа ― від забруднення насінням до надмірної кількості токсинів, що накопичуються в кишечнику. І сучасна медицина спростувала твердження, що видалення апендикса, так само як і інших «зайвих» органів, істотно не вплине на загальний стан організму. Впливає, й навіть дуже.

Західноєвропейські вчені вирішили дослідити, наскільки важливою є функція цього «зайвого» органа. Виявилося, що група імунних клітин працює спільно з апендиксом для захисту кишечнику від інфекцій (вроджені лімфоїдні клітини захищають апендикс від шкідливих бактерій). Він перетворюється на свого роду притулок для «хороших» бактерій, які могли б «повторно заповнити» кишечник і відновити здоров'я травної системи.

 

Наприклад, під час харчових отруєнь та інших бактеріальних захворювань імунні клітини починають функціонувати координовано, а онкохворим допомагають зміцнити імунну систему. Фахівці Нью-Йоркської міської онкологічної служби після обстеження кількох сотень хворих із раком органів травлення дійшли висновку, що у 84% таких пацієнтів апендикс було видалено. Можливо, він бере участь у гомеостазі: допомагає підтримувати баланс організму, щоб він працював злагоджено.

Апендикс вважають відростком сліпої кишки в людини (у хижаків він відсутній, бо з їхньою гнильною мікрофлорою він перетворився б на стійкий осередок гниття, який їх і згубив би) завдовжки від 8 до 15 см. Медики порівнюють його з крилами страуса. Природі для їх створення знадобилися мільйони років, але, з одного боку, вони є складним механізмом, а з іншого ― птахові, що бігає, вони практично не потрібні й навіть заважають йому. Так і апендикс: він позбувся початкових функцій травлення, але, на відміну від крил страуса, з плином часу набув деяких додаткових корисних особливостей.

 

Дослідження показали, що апендикс є радше не рудиментом (органом, що втратив своє початкове призначення), а пізнім еволюційним набутком. Саме апендикс дає змогу з якнайменшими втратами перенести різкі отруєння чи хвороби на кшталт діареї та швидко відновитися після них; саме апендикс містить нашу «еталонну мікрофлору», служить подобою інкубатора для кишкової палички, яка тут постійно живе й розмножується.

 

Звідси відбувається надходження нових порцій кишкової палички до товстої кишки, де вона перешкоджає патологічному розмноженню інших мікроорганізмів, у тому числі й хвороботворних. Іншими словами, апендикс має механізм, який дає змогу контролювати склад мікрофлори травного тракту.

Але ще одна важлива роль апендикса ― в тому, що він є конче потрібним лімфатичним органом. За будовою та кількістю лімфоїдної тканини його ще називають кишковим мигдаликом. Ця тканина бере якнайактивнішу участь в усіх проявах нашого імунітету. І якщо до організму проникає чужорідний вірус чи мікроорганізм, саме її реакція проявляється першою. Завдяки силі свого лімфоїдного апарату, апендикс бере участь у всіх процесах організму, які супроводжуються імунною реакцією. Адже не випадково природа розпорядилася так, що кількість нервових закінчень в апендиксі ― така сама, як у товстій і тонкій кишках, разом узятих.

 

За словами професора Габріели Белз, провідного дослідника Інституту медичних досліджень Уолтера і Елізи Холл в Мельбурні, хірурги вже припинили видаляти апендикс без поважної причини. Однак потреба в його видаленні все ж залишається. Допомагаючи імунній системі, апендикс також може стати загрозою для всього організму.

Адже вона може «вибухнути» будь-якої миті й призвести людину до загибелі. Апендицит ― найчастіше гостре захворювання органів черевної порожнини. Причин гострого апендициту ― безліч, і часто-густо їх сума призводить до запалення. Коли стало зрозумілим головне призначення цього органа, стала зрозумілою також причина: вона пов'язана з надмірними навантаженнями на лімфатичну систему та проблемами з мікрофлорою, що населяє наш організм.

 

Апендицит виникає внаслідок того, що венозний та лімфатичний відтік з апендикса припиняється внаслідок активації кишкової мікрофлори й закупорення (обтурації) просвіту між апендиксом та сліпою кишкою, через що відросток збільшується в кілька разів. Обтурацію можуть зумовити активний ріст лімфоїдної тканини ― фолікулів (у відповідь на інфекцію), калові камені, паразити, васкуліт (запалення кровоносних судин), деякі інфекційні хвороби. У цих випадках апендикс переповнюється, що призводить до гострого запалення й некрозу тканин.

Підступність цього захворювання ― в тому, що подібні симптоми можуть спостерігатися практично за будь-якого нездужання: від грипу, холециститу й проривної виразки ― до запалення придатків чи навіть позаматкової вагітності. І хоча розпізнати апендицит може тільки фахівець, основні його ознаки має знати кожен, щоб не залишити без уваги небезпечне запалення.

 

Отже, якщо з'явився раптовий біль у животі (найчастіше ― в ділянці пупка чи вище) й він мігрує, зміщуючись у праву частину живота (зазвичай вправо-вниз ― відросток може повернутися в будь-який бік, і від цього залежить, де буде біль); якщо біль посилюється під час кашлю, ходьби, з'явилися нудота, блювота та розлад шлунка (але вони не є обов'язковими), ― зволікати в таких випадках не можна. Навіть якщо біль у животі не дуже гострий, навіть якщо він періодично вщухає, ― це не привід заспокоїтися самому, бо часто його зниження є ознакою переходу хвороби в більш важку фазу.

 

А в людей похилого віку захворювання може перебігати взагалі в стертій формі. Також бувають ситуації, коли апендицит гострим болем не проявляється, а лише є відчуття дискомфорту в животі.

 

І все-таки, найбільш характерним першим симптомом гострої форми апендициту є саме раптовий біль у ділянці сонячного сплетення чи над пупком. І якщо він посилюється від зміни положення тіла в просторі, наприклад, коли лягти на протилежний бік, відчувається, як біль «тягне», це свідчить про запалення апендикса.

 

Блювота за апендициту розвивається як рефлекс на біль і супроводжується зниженням апетиту. Самі блювотні маси в такому разі складаються з раніше з'їденої їжі з домішкою жовчі. А за порожнього шлунка ― у вигляді рідини чи слизу жовтого кольору. Якщо інтоксикація наростає, виникають розлади акту дефекації: чи закрепи, чи проноси. Частішає сечовипускання, а сеча набуває темного кольору.

 

У цій ситуації потрібен цілковитий спокій, а щоб уповільнити запалення й трохи знизити біль, на живіт кладуть грілку з холодною водою.

 

А ось приймати знеболювальні засоби чи антибіотики  в жодному разі не можна! Якщо піґулки знімуть біль, лікарям визначити наявність апендициту буде складно. А неправильний діагноз веде до неправильного лікування. Також не можна заспокоювати біль за допомогою ванни чи прикладати до хворого місця грілку, що призводить до посилення запалення, ійтоді гній може розтектися черевною порожниною.

 

Ставити клізми, пити жовчогінні препарати теж вкрай небезпечно. Як і приймати проносні засоби: в разі апендициту вони можуть сприяти поширенню процесу й навіть розвитку перитоніту.

Учені помітили, що найчастіше апендицит розвивається в людей, які страждають від закрепів (бо відбувається «закупорення» проходу апендикса твердими каловими масами), захворювань серцево-судинної системи, деяких інфекційних хвороб. У чоловіків до запалення можуть призвести шкідливі звички й приховані інфекції малого таза. А в жінок воно часто виникає через різні гінекологічні запальні захворювання. Вроджені звуження просвіту сліпої кишки й важка ангіна провокують апендицит у дітей.

 

Профілактика апендициту багато в чому залежить від вживання багатої на грубі волокна їжі, яка активізує перистальтику кишечнику, звільняє його від токсичних застоїв і пом'якшує випорожнення. Для цього слід вживати харчові волокна зернових, бобових, овочів і фруктів, водоростей, грибів. А молочнокислі мікроорганізми підтримають баланс кишкових бактерій і зведуть до мінімуму вміст патогенних бактерій.

 

Медики не випадково надають важливого значення саме харчуванню. Адже запалення апендикса відбувається часом настільки несподівано та має досить неприємні наслідки: інфекційний процес поширюється за межі зони його виникнення, спричиняючи розвиток перитоніту (запалення очеревини) та сепсису чи формування абсцесу в черевній порожнині (міжкишкові, під діафрагмою), в заочеревинному просторі (в ділянці таза). Унаслідок апендициту часто розвивається непрохідність кишок, і тоді виникають закрепи.

 

Вивчаючи протягом досить тривалого періоду харчування людей у різних країнах і за різних історичних ситуацій, учені дійшли висновку, що найчастіше апендицит проявляється в людей у тих країнах, де в продуктах є мало клітковини, темношкірі в низці африканських країн хворіють у десять разів менше, ніж білошкірі, які харчуються, як на Заході. А під час Другої світової у Швейцарії та Англії різко скоротилися випадки цієї хвороби, бо в їжі тоді було багато клітковини. І зробили висновок, що їжа, в якій міститься недостатня кількість волокон, сприяє захворюванню на  апендицит.

 

Але на цьому вчені не зупинилися. Британці, наприклад, вивчивши, чим харчувалися 50 000 осіб, які не хворіли на апендицит, з'ясували, що в їхньому раціоні було багато зелені й помідорів. А ці рослинні продукти знищують у кишечнику інфекції. Тому є сенс поєднувати обидві дієти, додавши до них і кисломолочні продукти, що містять лакто- та біфідобактерії. У такому разі активізується травний процес, а отже, й випорожнення стають регулярними, а обмін речовин ― повноцінним. Що своєю чергою допомагає запобігти апендициту.

 

Для профілактики апендициту до щоденного меню слід ввести чорнослив, яблука, моркву, листовий салат, капусту всіх видів, ягоди, сливи й абрикоси, вівсянку, гречку, хліб грубого помелу, висівки вівсяні, житні й пшеничні, кефір і несолодкий йогурт.

А ось від крохмалевмісних і смажених у фритюрі продуктів, солодощів та алкоголю (вони сповільнюють перистальтику кишечнику й ускладнюють просування їжі травним трактом) потрібно відмовитися. Тим більше, що використовувати для смаження одну й ту саму олію ― подвійна шкода для кишечнику: пересмажений жир сприяє розмноженню гнильної мікрофлори в сліпій кишці, що своєю чергою призводить до розвитку апендициту та коліту.

 

Спровокувати апендицит здатні тверді груші й черемха, жирне м'ясо й ковбаси, вироби з білого хліба та макарони, газована вода, солоні сухарики й чіпси, фабричні цукерки й шоколадні батончики.

 

Ідеальні умови для розмноження хвороботворних мікроорганізмів створюють антибіотики. Якщо їх вживати безконтрольно, знижується імунітет, і вони знищують як шкідливу, так і корисну мікрофлору й цим створюють умови для різних запалень.

Фреші з моркви, буряків та огірків у пропорції 2:1:1. Для ефективного очищення достатньо однієї склянки овочевої суміші курсом  10 днів. Овочеві свіжовичавлені соки є потужним концентрованим засобом, тому пити їх можна тільки в суміші.

 

Закрепу, а отже, й апендициту, можна запобігти, якщо насіння льону додавати в каші, кефір та овочеві салати. Ефективною профілактикою послужить такий рецепт: 100 г лляних зерняток змолоти в млинку для кави, залити лляне борошно 1 склянкою нерафінованої соняшникової олії та залишити на тиждень у темному місці. Пити по 1 ст. л. перед їдою. Курс ― 10 днів.

Ранкова гімнастика потрібна передусім для того, щоб розбудити сонний кишечник. Для цього слід, не встаючи з ліжка, лежачи на спині, зробити глибокий вдих, потім ― видих і, затримавши подих, втягнути живіт. Через 5 - 7 секунд м'язи живота розслабити. Повторювати вправу приблизно 8-10 разів. Після цього можна зробити масаж живота: лежачи на спині, покласти під голову невелику подушечку, ноги в колінах ледь зігнути. Потім у зоні пупка за годинниковою стрілкою робити плавні, м'які колові рухи подушечками 2-3 пальців. Амплітуду рухів слід поступово нарощувати, розширюючи масаж до грудної клітки та лобка. Так робити 4-5 разів.

Якщо масажувати таким способом після основних прийомів їжі, активізується просування їжі кишечником і стимулюється кровообіг в апендиксі, що запобігає його запаленню.

 

Підготувала Тетяна Кияниченко.