Травма, перенесений інсульт, різні зміщення в тілі, післяопераційні стани, вроджені чи набуті недуги, що призвели до часткової чи повної втрати працездатності… Усі ці стани мають одну спільність: невідкладна медицина допомагає зняти гострий випадок, приміром, накласти гіпс у разі перелому чи зупинити крововилив у мозок, але подальше відновлення здоров’я для багатьох людей лишається проблематичним. Адже потрібно, щоб після гіпсу рука вповні рухалася, а після інсульту людина могла ходити, говорити, обслуговувати себе. Та ще донедавна здебільшого людина не отримувала належного відновлення, через що в Україні є досить велика кількість інвалідів – близько 3 мільйонів.
Тобто важливість фізичної реабілітації – сестри невідкладної допомоги, яка допомагає вповні або частково (залежно від складності недуги) відновити потенціал людини після перенесеної хвороби, було недооцінено й застосовували її спрощено. Хоча, як показує світовий досвід, саме ці два напрями медицини в поєднанні дають найкращі результати щодо збереження життя та повернення людини до життя в соціумі. Нині ці передові стандарти взято на озброєння й у вітчизняній медицині.
За яких недуг порятує фізична реабілітація, яких результатів можна досягнути у відновленні «свіжих» та задавнених недуг, що з цих прийомів можна застосовувати й у домашніх умовах? Про це - спеціально для нашої газети в інтерв’ю завідувачки відділення реабілітації та фізичної терапії Тернопільської центральної районної лікарні Великобірківської громади Надії КРУЦКЕВИЧ. Свого часу вона працювала по цьому напрямку в Лівії, нині ж провідні підходи реабілітології впроваджує на Тернопіллі.
«Лікар помирає й воскресає з кожним пацієнтом»
- Надіє Теодозіївно, Ви пройшли довгий шлях у медицині, як сталося так, що обрали реабілітологію, та чому?
- У реабілітологію я потрапила випадково. Вступаючи до медуніверситету, я хотіла рятувати життя, працюючи в реанімації, або ж приймати нові життя в пологовому будинку. Я мріяла йти після роботи й дивитися у вікна, де світяться вогні, й знати, що тут живе відомий інженер, а тут письменник, оперний співак, яким я допомогла з’явитися на світ. Але то були мої плани, а в Господа Бога плани на мене були інші.
Після закінчення університету ми з чоловіком за розподілом потрапили в сільську лікарню на Рівненщині, де нам довелося стати лікарями широкого профілю. Тут я пройшла «школу молодого бійця», працюючи педіатром, неврологом, терапевтом, приймаючи пологи. Адже інших лікарів, крім нас, там не було. Я дуже вдячна цьому досвіду, бо люди потребували допомоги, і я тут пройшла багато своїх уроків, як лікар.
Потому працювала в районній, обласній лікарні. Я добре пам’ятаю випадок, що показав мені, наскільки ефективна реабілітологія. Мені, молодому неврологу, в лікарню привезли пацієнта з гострими ускладненнями після грипу, з температурою 41, дуже ослабленого, під питанням на одужання. Тоді великої палітри ліків не було, я виходжувала його доступними препаратами. Коли йому стало трішки краще, додатково призначила вправи, щоб він відновив навички ходити, подолав знесилення й м'язову атонію, що сталася через тривале лежання. Це допомогло йому, майже нерухомому, за місяць встати з лікарняного ліжка та зробити мені сюрприз: у переддень 8 березня зустріти мене, стоячи в палаті з букетом квітів. Це ще раз засвідчило, що здоров’я й життя – це рух, що дає можливість відновити ослаблені функції організму.
Для мене, як людини та лікаря, це одужання було великою радістю й прикладом, як у парі ефективно працюють невідкладна допомога та реабілітація. Бо неправда, що лікар може звикнути до смертей. Ми пропускаємо через себе кожного. Лікар помирає й воскресає з кожним пацієнтом, шукаючи шляхи та нові підходи, як йому допомогти.
Один із таких шляхів для мене відкрив Тернопіль. Коли ми переїхали сюди з родиною, в місті роботи невролога для мене не було. Мені запропонували роботу фізіотерапевта. Тоді в реабілітології використовували найпростіші методи: проста фізіотерапія, УВЧ, електрофорез, масаж. Лікарів-реабілітологів, фізичних терапевтів особливо, ще налічувалося обмаль, та й сам фах було дуже недооцінено, працювали з мінімальним окладом. Грошей не вистачало навіть, щоб оплатити музичну школу донці. Тож, коли дізналася, що в Лівію посилають на роботу лікарів-реабілітологів, я подала документи, пройшла інтерв’ю та поїхала працювати у величезне лівійське реабілітаційне відділення.
Там була зовсім інша, західна, система реабілітації, де ЛФК і апаратну фізіотерапію об’єднано в єдиний комплекс, і ти, як лікар, береш велику відповідальність, підбираєш всебічні підходи для відновлення пацієнта. Тож мені довелося вчитися, як то кажуть, перевзуватися в повітрі: швидко опанувати нову систему й пересвідчитися в дивах відновлення, що дає правильно підібрана реабілітологія.
Відновлення після поранень, переломів та інсультів під силу реабілітології
- Які Вам запам’яталися випадки з Лівії, за яких реабілітологія допомогла підняти людей на ноги, та за яких захворювань можна досягти найкращих результатів зцілення?
- Це передусім ортопедія та неврологія. Саме із захворюваннями цієї групи успішно працює реабілітологія. Пригадую, як досягли чудових результатів у роботі з пацієнткою, яка за 6 років до того перенесла параліч лицьового нерва. Її обличчя було перекошеним, а жінка хотіла мати добрий вигляд. Тож ми почали підбирати для неї належне відновлення. Я була щаслива, коли вона спершу почала рухати лобом, рівно усміхатися, а за деякий час її обличчя повернуло свою природну красу та симетричність. Було лише трішечки видно напруження на носо-губній складці, та й то, якщо дуже добре придивитися.
Під час війни в Лівії до центру на візках привозили спінальників, молодих солдатів, поранених у хребет. Хорошим фізичним терапевтам, які приїхали працювати до Лівії з багатьох країн, вдавалося поставити цих хлопців на ноги, вони знову починали ходити, особливо ті, хто був поранений у нижні відділи хребта. Цей набутий багаторічний досвід є неоціненним для України в складний час війни. Реабілітологія дасть змогу багатьом нашим воїнам, людям, травмованим у результаті військових дій, отримати якісну реабілітацію та повернутися до повноцінного життя на благо України.
Застосування прийомів фізіотерапії дає чудові результати з відновлення руху після переломів. Досить часто в людей потому непогано розгинається рука чи нога, а різні прийоми апаратної та фізіотерапії допомагають повернути радість руху.
Реабілітологію обов’язково потрібно застосовувати в післяінсультний період. Але в такої людини, особливо, якщо вона не може ходити, тримати ложку, обслуговувати себе, таке відновлення є досить тривалим, однак ефективним, що дає можливість повернути багато функцій. Тож мені дуже прикро, коли в селах, можливо, через бідність, брак часу, літніх батьків не возять на подібні фізіопроцедури. Це трагедія, що людина, яка завдяки допомозі професійного фізіотерапевта могла б відновитися й допомагати виховувати внуків, залишається малорухомою, що не може навіть себе обійти.
70% успіху у відновленні після інсульту - в руках реабілітології
- Наскільки велику роль в одужанні таких неврологічних післяінсультних хворих відіграє правильно підібрана реабілітація?
- Дуже важливо, витягнувши людину з екстремального стану, не залишити її сам на сам із проблемами, які породив інсульт. У такій ситуації 30% успіху в одужанні - це екстрена допомога, зняття гострого стану, a решта 70% - подальше виходжування пацієнта: повернути навики ходити, сидіти, користуватися посудом, підігріти собі їжу. Таку адаптацію з відновлення функцій робить ерготерапевт. У нашому центрі зараз трудиться 4 молодих, високопрофесійних фізичних терапевти, які знають кожну групу м'язів, у яких випадках їх потрібно розтягувати, а коли, навпаки, – напружувати, як взаємодіють певні рухи з відновленням мозкової активності.
Найкраще, щоб реабілітація в разі інсульту починалася одразу на лікарняному ліжку, буквально з перших хвилин, коли привели людину до свідомості. Слід почати з розтирання грудної клітки, дихальних практик, надування кульки, вчитися сідати. Потому, залежно від симптоматики, призначають різні процедури. Одному пацієнтові, щоб зняти спастику, треба озокерит, іншому - електропроцедури, щоб усунути атрофію м’язів, для стимуляції м’язів потрібна апаратна та фізична терапія, зокрема, вправи та масаж. Є й бальнеотерапія, куди входять різноманітні водні процедури. Усі ці процедури ми широко застосовуємо у відділенні.
Що важливо: реабілітологи не лише працюють із тілом, а й здійснюють психотерапевтичний вплив, налаштовуючи людину на одужання. Адже особливість післяінсультних пацієнтів – поява психічних змін. Такі люди можуть плакати, впадати в депресію, дратуватися, не хотіти робити вправи, зневірюючись, що це допоможе. Важливо стати товаришем, вибудувати довірливі стосунки, щоб людина змогла розкритися й повірити, що, докладаючи зусиль і працюючи разом із реабілітологом, зможе відновити радість руху. Дуже важливо налаштувати пацієнта на повсякденну роботу, на те, що спільно з лікарем він усе здолає.
Адже результат, наскільки людина поверне втрачені функції, дуже залежить від налаштування пацієнта та персональних зусиль. Усе - індивідуальне. Є люди з незначними ураженнями мозку, які могли б швидко відновитися після інсульту, але вони не роблять вправ, лежать, жаліють себе, згодні максимум на масаж, відповідно, їхнє відновлення відстає попри всі позитивні прогнози. А є люди з гострим післяінсультним ураженням мозку, що майже не рухаються, але вони щодня працюють над собою і їхні результати з відновлення функцій тіла, буває, просто вражають.
Тут важлива постійна практика. Можливо, стовідсоткового одужання в пацієнта після інсульту не буде, бо вже є певні судинні проблеми, зміни в органах, але абсолютно можливо значно покращити його стан, щоб людина перестала бути тягарем собі й дітям, а продовжували вести активне, плідне життя.
Щоб отримати реабілітацію в таких державних закладах, як наш, пацієнт має прийти до лікаря-реабілітолога на консультацію з електронним направленням від сімейного лікаря. Після того, як я оглядаю його, підбираю індивідуальну програму, розписую процедури й підходи до відновлення залежно від складності захворювання та його специфіки. У процесі відновлення ми корегуємо терапію.
Було б дуже доречно, щоб при державних реабілітаційних закладах відкрили ще й центри з набуття нових професійних навичок. Щоб наприклад, людина після інсульту чи травми, яка частково втратила фізичну форму, могла перекваліфікуватися, реалізувати себе в новій професії. Приміром, якщо попередній фах був пов'язаний із фізичною працею, а тепер ця праця людині не під силу, то щоб вона опанувала професії, пов’язані з роботою за комп'ютером. Це буде додатковим стимулом працювати над відновленням свого стану. Важливо фізично та соціально адаптувати таких людей до життя, до роботи в соціумі. Щоб вони почувалися затребуваними, заробляли гроші, опановували нові навички, не чекаючи на допомогу держави, щоб допомогти їм жити повноцінно.
Як відновитися після травм за допомогою холоду та тепла
- Чудових результатів досягає реабілітологія й у відновленні після переломів. Зараз, у час війни, багатьом людям, що мають вивихи та переломи, буде корисно знати, які перші дії якнайкраще допоможуть тілу відновитися.
- Є чіткі правила, яких слід дотримуватися. Щойно сталася травма, потрібно прикласти холод. Це запобіжить появі набряку, зупинить крововитік. Коли ж час уже минув, прикладання холодного компресу вже недоречне. Тоді в домашніх умовах зцілюють теплом. Тепло після переломів та травм знімає спазм судин, сприяє їх розширенню, покращує кровообіг, а відповідно допомагає, щоб кров доправила потрібне живлення до ушкоджених тканин, що пришвидшить їх загоєння.
Тепло має бути м'яким, не обпікати, не слід і парити. Достатньо нагріти сіль, покласти гарячу сіль у мішечки або шкарпетку й прикладати до ушкоджених місць. Будьте обережні, щоб не обпектися. Сіль добре тримає температуру. Тож процедуру можна робити 20 і більше хвилин.
Після розігрівання на цю ділянку тіла наносять крем на основі живокосту та ялівцю, втираючи його масажними рухами. Ефірні олії цих рослин чинять протизапальну, протинабрякову дію. Живокіст - це природний гелоурон, що сприятиме поступовому відновленню тканин. Це буде натуральна домашня фізіотерапія.
Дещо хочу зупинитися на цілющих властивостях сольових ванночок при домашній реабілітації. Вони допомагають порятуватися від шпор на п’ятках. Звісно, можна прийти в наше відділення та пройти спеціальні процедури ударно-хвильової терапії, щоб позбутися цієї проблеми. Та за бажання можна зробити вдома соляну ванночку (1 ст. л. солі на 1 л теплої води), накапати по кілька крапель ефірних олій ялівцю чи евкаліпта й у такій теплій ванночці попарити ноги. Потому взяти звичайну качалку для розкачування тіста, поставити на неї ступні та качати по підлозі, активно розминаючи ступню від п'ятки до кінчиків пальців. Уже за кілька процедур побачите, наскільки покращиться стан.
Сольові й содові ванночки - від ускладнень за діабету
- Чи правда, що водно-сольові ванночки є помічними й за ускладнень діабету, які проявляються проблемами кровоплину в кінцівках?
- Для діабетиків це допомога номер один, бо на тлі захворювання розвивається діабетична полінейропатія – погіршення чутливості кінцівок, відчуття поколювання чи печіння в кінцівках. Адже надмір цукру в крові, неправильний обмін холестерину в таких хворих із часом спричиняє проблеми в роботі нервових закінчень та капілярів ніг, рук, страждають нирки, очі.
Хворим на діабет для покращення самопочуття в разі подібних побічних ускладнень у реабілітаційних відділеннях призначають апаратну терапію (лікування імпульсними струмами, ударно-хвильова терапія, дарсонвалізація, УВЧ-терапія, магнітотерапія), фізіотерапію (фізичні вправи, масаж, інгаляція), роблять спеціальні процедури, накладаючи компреси з гепарином на поперек, щоб покращити мікроциркуляцію, та магнієм на гомілки для зняття спастики, а також дарсонваль, щоб покращити кровообіг у проблемних місцях.
Окрема дієва процедура - гідрогальванічні чотирикамерні ванни, коли людина опускає руки й ноги у ванночки. Ось саме такі ванночки можна приймати й удома. Для цього слід узяти морську або звичайну сіль із розрахунку 1 ст. л. на літр теплої води та додати 10 крапель ефірної олії чайного дерева. Це хороша дезінфекція, покращує кровообіг. Тримати руки й ноги у ванночці 20 хвилин 2-3 рази на тиждень.
Діабетики схильні до різних травмувань, в них погано гояться рани. Якщо є ранки, тоді сольові ванночки слід замінити на содові (1 ч. л. соди на 1 л води, накапати 10 крапель ефірної олії лаванди чи евкаліпта), що чудово справляються зі шкірними висипаннями. Окрім того, вдихаючи олії, людина робить своєрідну інгаляцію, дезінфікуючи від патогенної мікрофлори повітря та покращуючи роботу органів дихальної системи.
Ефірні олії заспокоять та покращать сон
- Зараз на фоні війни багато людей психологічно травмовані, мають депресії, пригнічення настрою, поганий сон. Щоб Ви порекомендували застосовувати в цьому разі?
- Перед лікуванням передусім слід зняти такі важкі моральні стани. Допоможуть заспокоїтися, покращать сон такі процедури, як дарсонваль – лікування електричними та електромагнітними коливаннями високої частоти, напруги й малої сили, що сприяє поліпшенню кровообігу, обміну речовин. У цьому разі дарсонваль роблять на комірцеву зону, також обробляючи її натрієм та бромом. Завдяки дії струму покращується проникність цих мікроелементів до головного мозку, пришвидшуючи їх заспокійливу дію.
Також рекомендую застосовувати ефірні олії. Одна з найпотужніших заспокійливих олій - лавандова. Слід накапати 10-15 крапель на 1 ст. л. солі й додати у ванну. Полежати в такій розслаблювальній, теплій ванні кілька вечорів підряд перед сном по 20 хвилин. Якщо маєте рани на тілі, подразнення, щоб не пекло, сіль замініть содою.
Також добре зробити просту суху інгаляцію лавандовою олією: нанести її на хустинку й подихати перед сном чи коли розхвилювалися.
Ще один метод: 3 краплі олії лаванди накапати на 0,5 ч. л. цукру та споживати перед сном 10 днів. Це допоможе не приймати штучних снодійних, а м’яко підготувати організм до міцного сну й відновлення вночі. Але олія для внутрішнього споживання обов’язково має бути високоякісною й добре очищеною.
Якщо на фоні стресу, війни з’явилися проблеми з травним трактом, високий тиск, можна капати на 1 ч. л. цукру 3-5 крапель високоочищеної олії апельсина. Приймати раз на день протягом 2 тижнів, трохи попередньо потримавши в роті. Вона також має заспокійливий ефект, покращує шлунково-кишкову моторику.
Та хочу застерегти: людям після 65 років не варто приймати ефірні олії всередину. У цьому віці їх можна вдихати та застосовувати зовні.
Перед застосуванням рекомендацій порадьтеся з вашим лікарем.
Матеріал підготувала Валентина Берник.
