ЩОБ НЕ ОСЛІПНУТИ НА СТАРОСТІ, ПЕРЕВІРЯЙТЕ ЗІР В МОЛОДОСТІ

ЩОБ НЕ ОСЛІПНУТИ НА СТАРОСТІ, ПЕРЕВІРЯЙТЕ ЗІР В МОЛОДОСТІ

Те, що маємо, - не цінуємо. І зір у тім числі. А сплющмо повіки й уявімо, що більше не побачимо розмаїття барв навколишнього світу, – стане моторошно. За даними ВООЗ, у світі потерпають від порушень зору 314 мільйонів осіб, із них 45 мільйонів уражені сліпотою. Щороку кількість незрячих на планеті збільшується на 2-3 мільйони, а глаукома, найнебезпечніша серед очних хвороб, посідає провідне місце серед причин сліпоти та втрати працездатності. Як її уникнути, що робити в разі ураження очей? Із Всесвітнього конгресу офтальмологів повернулася директор Київського міського офтальмологічного центру член-кореспондент Національної академії медичних наук, лауреат Державної премії України, заслужений лікар України Зоя Веселовська.

Зою Федорівно, на Всесвітньому конгресі обговорювали останні світові здобутки в профілактиці, діагностиці та лікуванні глаукоми. Маючи найсвіжішу інформацію, що Ви можете порадити нашим читачам, аби зберегти до глибокої старості гостроту зору? Зокрема, чим небезпечна глаукома?

Слушне запитання, оскільки ця хвороба продовжує поширюватися, і в Україні зокрема. Серед причин сліпоти глаукома посідає друге місце. Воно ж є і одним із найпідступніших: не відчуваючи цього, людина поступово втрачає зір аж до повної сліпоти. Зазвичай хворі звертаються до лікаря вже тоді, коли зір частково втрачено. Це відбувається внаслідок загибелі зорового нерва, що зазвичай спричинене підвищенням внутрішньоочного тиску. Ось чому так важливо особам віком понад 40 років раз на рік контролювати внутрішньоочний тиск , а за наявності захворювання - й частіше. Хоча глаукома і належить до прогресованих захворювань, раннє виявлення та своєчасне лікування дає змогу зберегти зір упродовж тривалого часу. А лікувати хворобу можна як медикаментозними засобами – краплі, уколи, таблетки, так і хірургічними методами. Хворі мають пам’ятати, що зниження підвищеного тиску – це лише перший крок до збереження зору. Потрібно двічі на рік проводити курси лікування, спрямованого на поліпшення кровообігу нерва, на його захист.

Хвороба безсимптомна. Та все ж чи є якісь ознаки її розвитку, які помітив би сам хворий?

Є такі ознаки. Це так звані «миготливі цятки» перед очима, райдужні кола навколо джерела світла, якщо дивитися на нього, затуманення зору, часта зміна окулярів тощо.

У процесі лікування на що слід звернути особливу увагу?

Тут є одна небезпека, на чому мені й хотілося б наголосити: у разі нормалізації внутрішньоочного тиску в жодному разі не можна припиняти застосування рекомендованих препаратів чи змінювати режим лікування без погодження з лікарем, бо це призведе до ще швидшого прогресування глаукоми та прискорення процесу зниження зору.

Чи можна вилікувати цю підступну хворобу?

Ні, не можна, про що потрібно відверто сказати. Утрачений внаслідок глаукоми зір не відновлюється. Але зупинити руйнівний процес в оці можна.

Які категорії населення найбільш схильні до цього захворювання?

Велику роль відіграє спадковий чинник - ризик захворіти більший у тих, у кого в роду були хворі на глаукому чи судинні недуги. Ідеться про патологію серця, артеріальну гіпертензію, цукровий діабет. Окрім того, що старша людина за віком, то більша загроза потрапити до групи ризику. Здебільшого така загроза настає після 40 років. Схильними до розвитку глаукоми є й люди з наявністю вазоспазмів, особи, котрі зловживають алкоголем, курять, ведуть нездоровий спосіб життя. Слід також мати на увазі, що в розвитку глаукоми беруть участь судинні й ендокринні проблеми. Ось чому нагляд за такими хворими має бути комплексним. Важливо не лише нормалізувати внутрішньоочний тиск, а й регулярно проводити судинну терапію. Сьогодні ми володіємо всіма сучасними методами діагностики та лікування хворих, про що ще якихось 10-15 років тому могли лише мріяти. Це, зокрема. відновлення прозорості оптичних середовищ, ока, анатомо-топографічних тканин та ін.

Розмову вів Василь КАЛИТА.