СТОВБУРОВІ КЛІТИНИ — ЗОЛОТИЙ ЗАПАС ОРГАНІЗМУ

Поділитися:
СТОВБУРОВІ КЛІТИНИ — ЗОЛОТИЙ ЗАПАС ОРГАНІЗМУ

Всемогутні клітини

У кожному організмі, незалежно від віку, є певна кількість цих унікальних клітин. Із них під час росту плода утворювалися ті чи ті органи й тканини. Тому пупкова кров містить величезну кількість стовбурових клітин.
Стовбурові клітини — це ті первинні атоми, з яких побудований весь організм дорослої людини. Найбільше їх у немовлят. Діти ростуть, розвиваються в часі та просторі і стовбурові клітини використовуються в міру потреби. Ті клітини, які перетворилися з поліпотентних стовбурових клітин (так би мовити, які можуть усе) в уніпотентні (можуть щось одне), діляться певну кількість разів, старіють і вмирають. Але деяка кількість стовбурових клітин в організмі є завжди. Навіть у довгожителів під 100 років.
Ці клітини можуть практично все: лікувати і відновлювати будь-яку тканину людини. Не тільки структуру, а й саму функцію органа. Отримавши потрібний стимулювальний сигнал в кістковий мозок, стовбурові клітини виходять у кровоносне русло й прямують у той орган чи тканину, які потребують «ремонту». Цей процес називається хомінг (хом — англійською: дім). Клітина знаходить «свій дім», вбудовується й починає своє навчання, даючи потомство вже високоспеціалізованих, потрібних клітин для того чи того органа.

Замість дорогих операцій — дихальні вправи

У разі тяжких захворювань крові роблять пересадження кісткового мозку. При цьому потрібно знайти близького генетичного донора. Операція складна й дорога.
Є препарати, які стимулюють стовбурові клітини, але вони дуже дорогі й мають чимало побічних ефектів. Я пропоную стимуляцію стовбурових клітин кісткового мозку природним шляхом. Займаючись підводним плаванням без акваланга, тобто тривало затримуючи дихання, я відзначив загальне  піднесення сил, що не дивно, а ще - нестерпний свербіж і важкість у гомілці. Сверблячка була такою нестерпною, що я розчісував ноги до крові. Загальний аналіз крові показав, що в мене значно виріс  вміст гемоглобіну й поліпшилася більшість показників крові: вона стала «сильною».
Саме коли з’являється болісне відчуття нестачі повітря, тоді виникає потужний імпульс у стовбурові клітини кісткового мозку. Що більше людина зможе витерпіти цих важких секунд, то швидше включиться механізм гемопоезу, або кровотворення. Організм переживає стрес, і в кровоносне русло викидаються стимулювальні гормони.
Крім того, виявляється, що в разі накопичення в тканинах СО2 (вуглекислого газу) розширюються капіляри й тканини ліпше засвоюють кисень. Таким чином, значно поліпшується тканинне живлення й основний обмін речовин. Людина відчуває легкість у всьому тілі й прилив сил.

Методика затримання дихання

1. Рано вранці (5-6-та година) випити натщесерце склянку перевареної води. Зробити ротом 5 глибоких дихальних вправ. Потім на піввидиху затиснути рот і ніс долонею й протриматися, скільки ви можете, в спокійному стані. Припустимо, 25 секунд. Потім ви спробуйте протриматися із зусиллям, приміром, 28 секунд. Ці 3 секунди найголовніші. Таких затримок ми робимо 5  за один цикл.
2. Таких циклів (5 затримок дихання) ми робимо три на день. Головна й важлива вправа ранкова. О 5-й годині ранку активізується енергетичний меридіан легенів.
3. Кожного дня ми додаємо по 1-2 секунди для затримання дихання. Найважливіше - не загальний час затримання дихання, а ті стражденні секунди, коли бракує кисню. Вони стимулюють стовбурові клітини.
4. Коли виникнуть тяжкість і свербіж, треба, сидячи на низькому стільці, максимально піднявши стопу на пальчиках, з силою вдарити п’ятами об підлогу. Можна поперемінно вистукувати п’ятками чечітку. Удари по п’ятах знімуть тяжкість і свербіж, а також сприяють стимуляції стовбурових клітин. Навесні-восени, влітку біль і свербіж у гомілці допоможе усунути така процедура: треба пошмагати кропивою по гребеню великогомілкової кістки. Спереду гомілки, де чітко промацується кістка. Не шкодувати себе.
5. Перед сном рекомендуються тривалі прогулянки пішки на природі.
Після циклу затримки дихання бажано зробити м’яку, динамічну гімнастику під спокійну музику.

 Володимир БОЛСУН,
лікар-невропатолог.