Відому тезу Гіппократа про те, що їжа має бути ліками, а ліки – їжею, повторили не лише Авіценна, а й кращі представники сучасної медицини. Зокрема, відомий терапевт, учений, засновник вітчизняної клінічної фармакології Борис Вотчал (який, до речі, народився в Києві) вже у ХХ столітті стверджував: ліками потрібно лікувати тільки тоді, коли без них аж ніяк не можна обійтися. У решті випадків слід покладатися на природні засоби профілактики хвороб і їх зцілення. Тож їжа не має бути баластом, вона повинна містити корисні й цілющі компоненти. Тому так важливо, щоб на столі були прості й водночас різноманітні продукти.
Природа дарує нам широкий вибір харчового раціону. А останнім часом ми маємо змогу скуштувати ягоди та фрукти, що ростуть у різних куточках землі. Хоча фахівці кажуть: важливо, щоб плоди, які ми споживаємо, містили «рідні» мінерали та інші сполуки, що містяться в землі, на якій ми мешкаємо. Поєднати смачне та корисне можна, виростивши на власній присадибній ділянці «диковинні» рослини. Ось деякі з них.
Гіностема - трава безсмертя
Батьківщина цієї рослини – далекий Китай, але слава про неї розлетілася далеко за межами Піднебесної. Гіностема - потужний антиоксидант і адаптоген: це підтвердили вчені. За смаком гіностема нагадує солодку, дослідники виявили в ній 82 різних видів рослинних глікозидів, сапонінів, флавоноїдів (для порівняння: в славнозвісному женьшені лише 28 таких складових). До того ж гіностема містить багато вітамінів, протеїнів, амінокислот.
Цікаво, що дослідники, які вивчали цю рослину в гірських районах Південного Китаю, помітили, що на цій території багато довгожителів, і пов’язали це з тим, що місцеві мешканці традиційно вживають гіностему в страви. Ця рослина містить селен, і чай з неї (солодкуватий на смак, але такий, що, навпаки, знижує рівень цукру в крові) має антиліпідну дію, зберігаючи молодість організму на довгі роки.
Рослину, відому в Китаї під назвою джиаогулан, що означає «витка орхідея» (гіностема справді плететься), здавна використовували на її батьківщині як засіб від голоду чи в разі виснаження організму. А в ХIV ст. відомий китайський лікар-травознай Лі Ши Зен уперше описав гіностему у своїй книзі про лікарські трави. Утім, китайська традиційна медицина мало використовувала цю рослину – та і особливої потреби в цьому не було: народ сам надолужував «лікування», активно вживаючи чай з гіностеми.
У Китаї вважають, що джиаогулан урівноважує енергію тіла й поліпшує самопочуття. Для цього достатньо додати 2-3 г рослини до 0,5 л окропу, настояти впродовж 3-5 хвилин і пити такий напій якомога частіше. Гіностема також зміцнює серцево-судинну систему, регулює показники артеріального тиску, знижує рівень холестерину в крові, сприяє профілактиці онкохвороб, нормалізує в’язкість крові й запобігає розвитку цукрового діабету, ефективно діє проти хвороб печінки.
Окрім позитивного впливу на роботу внутрішніх органів, гіностема сприятливо діє на нервову та ендокринну систему, що надзвичайно важливо в наш час стресів і емоційних перевантажень. Вона додає сил, концентрує увагу й лікує безсоння. Тож звичайний чай з гіностеми (а ще можна додавати листя рослини до фруктових чаїв та до салатів) допоможе уникнути цілого «букета» захворювань. Окрім того, сама рослина стане окрасою вашого саду: влітку її листя зелене, а восени – червоне.
Гумі - ягоди довголіття
В Японії, де тривалість життя населення одна з найвищих у світі, – свої секрети довголіття. Наприклад, там рослиною довгожителів вважають гумі, ягоди якої багаті на вітаміни й мікроелементи, містять різноманітні амінокислоти, багато аскорбінової кислоти, цукри, катехіни, пектини, солі фосфору, калію та кальцію. Утім, цінні речовини виявлено не тільки в ягодах цієї рослини, а й у листі та квітах, їх також використовують з лікувальною метою.
Однак плоди – найуживаніші «ліки», вони мають в’яжучі властивості. Навіть офіційна медицина перейняла досвід народної: фармкомпанії виготовляють з ягід гумі лікарський препарат, рекомендований у разі проносу й ентероколіту. Фітотерапевти рекомендують плоди рослини (настій) хворим на водянку та як протиглисний засіб. Настій готують за таким рецептом: 50 г плодів залити 1,5 склянки окропу, настояти протягом години, приймати по 2 ст. л. 3-4 рази на день після їди. Курс лікування - до поліпшення стану.
Із плодів гумі можна приготувати смачне варення, компоти, соки, вино, лікери.
У народній медицині відвар та настій плодів використовують у разі колітів та респіраторних захворювань, а квіти - для лікування серцевих недуг. Доведено, що настій квітів зміцнює серцевий м’яз, знижує артеріальний тиск. Для цього не потрібно знати якийсь особливий рецепт: з квітів готують чай чи додають їх до чорного чи зеленого чаю.
Відвар листя рослини застосовують для лікування ревматизму, подагри, він добре загоює рани: 1 ст. л. сировини залийте 1 склянкою окропу, настоюйте до охолодження, вживайте по 0,5 склянки тричі на день. Для прискорення загоювання ран також використовують порошок із сухого листя гумі (як присипку). Цей засіб лікує й застарілі рани.
Зовні кущ гумі схожий на обліпиху, але він не такий колючий і ягідки в ньому – червоні. Тож навіть якщо ви не маєте згаданих хвороб, просто насолоджуйтеся красою рослини та смаком ягід, які мають загальнозміцнювальні властивості.
Годжі – плоди щастя
Ягоди годжі народилися на Тибеті, але з часом помандрували по всій Азії, де їх назвали ягодами щастя, оскільки кожен, хто їх постійно вживає, має чудовий настрій і легко долає будь-який стрес.
У давнину цю ягоду подавали тільки до імператорського столу. Нині відомі знаменитості також «налягають» на диво-ягідки. Приміром, американська теледіва Опра Уїнфрі назвала годжі найпотужнішим антиоксидантом, А компанія актора Стівена Сігала виготовляє енергетичний напій, що містить сік годжі. У фешенебельних ресторанах світу подають страви, закуски й салати з цією екзотичною ягодою. Та якщо світ Заходу відкрив у годжі сенсацію нещодавно, в країнах Сходу про це диво знали тисячоліттями. Тамтешні лікарі широко використовували рослину з лікувальною метою.
Сучасна наука нарахувала безліч достоїнств маленьких ягідок годжі. Виявляється, вони містять полісахариди, аскорбінову кислоту, каротин, рибофлавін, нікотин, тіамін, таурин, вітаміни Е, В1, В2, а вітаміну С в годжі стільки ж, скільки й в апельсині! 19 амінокислот, калій, натрій, кальцій, магній, залізо, мідь, марганець, цинк, понад 20 різних мінералів – чим не скарбниця здоров’я ця імператорська ягода? Уявіть, бета-каротину в ній більше, ніж у моркві, а протеїнів – більше, ніж у бджолиному молочці!
Тож не дивно. що плоди годжі зміцнюють наш імунітет, допомагають печінці й ниркам очищати токсини, запобігають розвитку пухлинних процесів, поліпшують склад крові. Учені Сходу дослідним шляхом встановили здатність соку листя годжі знищувати окремі види ракових клітин. Дуже корисні ягоди людям похилого віку: речовини, що містяться в плодах, сприяють регенерації клітин. Молодість ніхто не поверне, а подовжити її цілком можливо. Елементи, які містяться в ягодах, є природними антиокисниками. Тому поліпшують кровообіг, зміцнюють судини, допомагають долати інфекції й навіть підвищують потенцію. Тож імператори Стародавньої Азії недаремно обирали ягоди годжі як цілющий засіб, мабуть, вони були першими, хто відкрив природну «Віагру». Усім чоловікам радимо посадити кущик годжі у власному саду.
І жінкам також, щоб бути стрункими й молодими, оскільки відомо, що флавоноїди, які містяться в ягодах, виводять зайвий жир з організму та сприяють схудненню (а також лікуванню жирового гепатозу печінки). До того ж годжі сприяють гормональній рівновазі організму.
Українське ківі
Ще одна цілюща ліана (деревовидна) - актинідія - плодоносить кисло-солодкими ягодами з ніжною м’якоттю, багатими на вітамін С (його більше, ніж у смородині й лимоні). Також вони містять специфічний ензим, що діє на організм людини аналогічно ферменту папаїну (він стимулює розщеплення та засвоєння білків у організмі людини). Та й сама рослина морозостійка, не вибаглива. Єдине, чого боїться, - котів: які полюбляють обгризати її молоді пагони й навіть корені. Мабуть «нутром» відчувають, що в цій рослині багато корисного… Зокрема, речовин, що діють на центральну нервову систему (алкалоїди,) - чим не валеріана?
Навряд чи наших котиків цікавлять інші компоненти рослини – аскорбінова кислота, органічні кислоти, цукри, пектини й дубильні речовини, вітамін Р, каротин, що містяться в плодах. А от нам вони корисні: можуть вилікувати навіть від цинги. Також це дієвий протиглисний засіб, кровоспинний (особливо в разі маткових кровотеч), болезаспокійливий, корисний за бронхіальної астми, кашлюку.
Плоди цінні в будь-якому вигляді – сирими, сушеними, замороженими. З них готують смачні киселі, компоти, сиропи, вино, варення, повидло, мармелад. Та чи не найціннішими ліками є так зване «сире варення» - плоди, перетерті з цукром. По-перше, там зберігається весь запас вітаміну С. По-друге, таке варення – чудовий засіб від закрепів (тому не давайте його дітям у великій кількості – не більше 1 ч. л. на день) і від різних хвороб серця (застосовують, як і валеріану, хоч діє щадніше й м’якше). Дорослим можна приготувати такий засіб для лікування від кровотеч, атонії кишечнику, гіпо- та авітамінозу, захворювань суглобів. Узяти 1 ст. л. сушених плодів на 1 склянку води, кип’ятити на слабкому вогні 10 хв, настоювати 1 годину. П’ють по 50-100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Відвар чи настоянка ефективні в разі анемії, капіляротоксикозу, кровототочивості ясен узимку та ранньої весни, коли раціон надто бідний на аскорбінову кислоту. Задля лікування цих недуг відвар п’ють по 50-100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди протягом 3-4 тижнів. Не слід забувати, що краса також лікує. Якщо ви посадите актинідію у своєму саду – ви в цьому переконаєтеся. Листя рослини змінює колір до, в період і після цвітіння. Квітуча ліана наповнює сад незвичним ароматом, що нагадує аромат садового жасмину. Восени актинідія теж дуже приваблива: її листя забарвлюється в яскраві жовті, рожеві чи фіолетово-червоні кольори.
