У Мелітопольському міжрайонному онкологічному диспансері, який очолює Олександр Рябіков, у перші дні 2013 року хірурги виконали унікальні операції, застосувавши технологію високочастотного електрозварювання, розроблену фахівцями Інституту ектрозварювання ім. Є. Патона НАН України. У Запорізькій області, за твердженням медиків, такі апарати для високочастотного електрозварювання (електрокоагулятор ЕК-300МІ) є у двох лікарнях, а по Україні в цілому - в 15 клініках. Перші чотири операції (на кишечнику й гінекологічні) провів хірург-онколог з великим практичним досвідом Олександр РЯБІКОВ.
- Олександре Анатолійовичу, який принцип дії електрокоагулятора ЕК-300МІ? - Апарат забезпечує чотири режими роботи: зварювання, коагуляцію, перекриття, різання. Схематично процес зварювання м’яких тканин можна описати так: з’єднувані шари тканини дотикають один до одного поверхнями; потім хірург стискає зварювану ділянку тканини електродами зварювального інструмента та вмикає джерело струму. Після виконання програми керування процесом зварювання та вимкнення енергії захоплену тканину звільнюють, а процес повторюють до повного закриття рани. Тканини зварюють, а тоді шов розрізають цими ж інструментами. І ніяких шовних матеріалів для перев’язування судин. Ефект роботи приладом можна порівняти зі скальпелем, але з одночасною коагуляцією крові й фіксацією судин. Дія способу утворення зварного з’єднання базується на ефекті електротермічної денатурації білкових молекул. - У чому саме унікальність і переваги цього методу зварювання? - Новий метод дає змогу оперувати живі тканини людського організму й домагатися відсутності кровотечі. При цьому тканини не спалюються, а зварюються. Тепер під час операції в хірургів замість скальпеля - спеціальні інструменти, на кінці яких подається струм високої частоти. Порівняно з традиційними технологіями, високочастотна хірургія є менш травматичною й безкровною. Наприклад, порівняно із шовним методом, на відміну від традиційної хірургії, метод зварювання не потребує шовного матеріалу, скоб, кліпсів та зшивальних апаратів, оскільки з’єднання відбувається за рахунок «рідного» матеріалу зварюваного органа за допомогою спеціального обладнання. При цьому місця швів легко загоюються. Місячні рубці на прооперованому кишечнику є дуже тонкими й «елегантними», практично непомітними. Дуже часто це має вирішальне значення, оскільки причиною багатьох невдач за традиційних операцій є стеноз через рубцювання швів. Відсутність зшивального матеріалу в місці операції своєю чергою усуває ймовірність виникнення запального процесу та інфекцій. У разі застосування зварювальної технології не зафіксовано жодного випадку післяопераційних ускладнень; досягається повна герметизація з’єднання в місці зварного шва й забезпечується асептичність. Водночас метод зварювання дає змогу економити на зшивальних матеріалах. Інший поширений метод високочастотної електрохірургії — процес коагуляції — спричиняє опік та змертвіння тканини в місці нагрівання, у той час як електрозварювання значно менше травмує тканини й відсутні опіки. Це позитивно позначається на здоров’ї як пацієнта, так і хірурга, особливо в роботі з інфікованими. Значно менше травмування також сприяє швидшому та легшому загоюванню тканин прооперованого органа, відновленню його морфологічної структури й функцій. - Які переваги цього методу для пацієнта? - Крім того, скорочується час операції, прискорюється процес загоєння ран, хворий швидше одужує й повертається до звичного життя. Порівняно з традиційними методами хірургії, використання електрозварювання дає змогу скоротити час операції (в деяких випадках — до 60 хв) та втрати крові (на 200–300 мл). Шви від зварювання легше загоюються, і в сукупності це все веде до зменшення витрат на лікувальні препарати, зокрема, на наркотичні знеболювальні засоби. Жодного випадку нагноєння рани чи іншого негативного ефекту не було, лише у двох пацієнтів спостерігалася дещо більша лімфорея, ніж можна було очікувати. А днями хірург ММОД видалив пухлину розміром до 50 см у діаметрі… менш як за півгодини! - Лікарю, скажіть, будь ласка, які показання для застосування високочастотного електрозварювання? - Електрокоагулятор використовують у гінекології, урології, онкології, офтальмології тощо. З використанням електрозварювальної технології в клінічних умовах можна виконати пластику маткових труб; отримати міцне з’єднання з досконалою герметичністю під час закриття просвіту в сечоводі; накладати шви на шлунок без загрози потрапляння його вмісту в очеревину; герметично зварювати кишку; відновлювати неперервність слизової оболонки носової перегородки; видаляти мигдалики; виконувати косметичні операції на молочних залозах тощо. Навіть китайці зацікавилися цією розробкою й замовили кілька апаратів. Процес коагуляції використовують також для розтинів та зупинення кровотечі, електрозварюванням досягається з’єднання шарів тканини та утворення швів, які легко загоюються. А якщо порівняти з ультразвуковою хірургією, то в деяких випадках (наприклад, під час операцій на печінці) електрозварювання дає змогу замінити дорогі та складніші у користуванні ультразвукові скальпелі. - А як усе починалося? - Почалася «зварювально-хірургічна» історія з нещасного випадку. Академік, всесвітньо відомий учений, який очолює зварювальний науковий інститут імені свого батька Євгена Патона, - Борис Патон, катаючись на водних лижах, зламав ногу. Творча натура академіка не могла не діяти, поки нога лежала в гіпсі, й, придивляючись до маніпуляцій медиків, учений задумався про можливість використовувати принципи зварювання в медицині. Чому б і ні? Дужки, нитки, болти для скріплення людських тканин – м’яких і твердих - давно використовують у хірургії. Чим гірше зварювальний апарат, що дає ефект однорідного з’єднання тканини? Так, у 1993 році з ініціативи академіка співробітники Інституту електрозварювання ім. Є. Патона НАН України спільно з хірургами Інституту клінічної та експериментальної хірургії АМН України та об’єднання «Охматдит» провели експерименти, які підтвердили принципову можливість отримання зварного з’єднання різних м’яких тканин тварин способом біполярної коагуляції. У 1996 році було розпочато систематичні дослідження цього способу з’єднання тканин… На сьогодні за цією технологією проведено понад 80 тисяч операцій на різних органах людини. Технологію дозволено до клінічного використання в Україні, Сполучених Штатах, Росії та Білорусі.
Розмову вела Олена ПЕТРЕНКО. м. Запоріжжя.
